Українці – мабуть, чи не єдина нація, яка (в більшості випадків) голосує по симпатіям до кандидатів, замість того, щоб знайомитися з їхніми програмами, запропонованими реформами та законопроектами і аналізувати дії політиків в минулому. Люди, схаменіться і проаналізуйте дії вихолощених чоловіків та красивих жінок, які сьогодні при владі, а також проаналізуйте наслідки їхніх дій. Вони вже зробили достатньо для того, щоб зрозуміти, що вони владарюють країною замість того, щоб правити нею, і зовсім забули про народ.

Вони кажуть, що їм постійно хтось заважає, але якби влада піклувалася про народ, то і у правлячої сили і у опозиції була б спільна ціль – поліпшення життя українців, адже неможливо сказати на біле чорне або навпаки, а потім довгі роки сперечатися з цього приводу…

Невже їм незрозуміло що для українців добре, а що погано?

Конституція України, стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Конституція України, стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:
«Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників»

А.С. Гриценко запропонував прийняти законопроект для боротьби з хабарництвом.

Чи потрібний та чи корисний цей законопроект для Українців?

Що завадило нашим політикам прийняти його?

Чому закон не прийняли(?), адже у них спільні завдання та ціль, і неважливо, влада ти чи опозиція.

Грамотний PR-хід, який використав діючий Прем’єр-міністр, підвищивши перед виборами зарплату працівникам соціальних служб, раніше уже використовував попередній Прем’єр, але що заважало їм зробити це раніше?

Так, мінімальний рівень зарплат та пенсій підвищили, але проаналізуйте зростання інфляції та співставте його з зростанням зарплат та пенсій – і вам стане все зрозуміло…

На Майдані 2004-го року нині діючі Президент та Прем’єр-міністр стояли поруч…

Що заважає їм працювати в тандемі на благо співвітчизників та держави в цілому?

Всі вони там розумні люди, і дурний той, хто вважає, що при владі стоять дурні і тому вони не можуть нічого змінити, насправді їм це не потрібно, а ми довгі роки слухаємо їхні порожні обіцянки…

Ми вже неодноразово вірили їм та віддавали за них свої голоси на виборах, а що змінилося?

Ми хочемо жити так і надалі чи змінимо щось на краще?

Всім властиво помилятися але, скільки можна наступати на одні й ті ж самі граблі вибираючи одні й ті ж самі обличчя: симпатичних банкірів, красивих олігархів, грамотних корупціонерів та їм подібних?

Ще одна проблема нашого суспільства в тому, що більшість людей уже наскільки зневірені, що взагалі не хочуть голосувати або готові вибрати «із двох зол, менше», а якраз саме на це і розраховують ляльководи, вправно фінансуючи передвиборні кампанії своїх кандидатів. Люди вибирають «із двох зол, менше», а правильно буде підтримати альтернативу, і кращої альтернативи, ніж Гриценко, не існує.

Кожній країні потрібен президент та, як відомо, кожний народ достойний своїх правителів, тож за кого ми віддамо свої голоси – так і будемо жити.

Голосуйте за того, за кого Вам підказує Ваш розум, і нехай то буде зважений вибір.

Чому ми такі бідні? Бо дурні. А чому ми такі дурні? Тому що бідні. Замкнуте коло, але як же ж його розірвати? Спочатку стати багатим чи спочатку стати розумним?

Більшість українців, переконалися в тому, що і нинішня влада і опозиція – це артисти розмовного жанру, і найкращі їхні «концерти» вони дають якраз напередодні виборів, а як прийдуть до влади, то, чомусь, забувають про свої обіцянки…

Нам потрібен президент, який був би людиною дії та людиною слова і честі, та, як показує практика, нам знову пропонують голосувати за обіцяльників-цяцяльників, які знову обіцяють нам «сім мішків вовни…» … Люди, які проаналізували дії теперішньої влади та опозиції, а також проаналізували наслідки їхніх дій, переконалися в тому, що толку в їхніх обіцянках немає, а навпаки, сьогодні в країні панують розлад та безладдя в компанії з корупцією та хаосом… Але люди, які проаналізували дії А.С. Гриценка як політичного діяча, переконалися в тому, що він є тією самою людиною – честі, слова та дії, тож ліпшої кандидатури, ніж Гриценко, не існує.

Гриценко не просто найкращий, тому що для того, щоб був найкращий, повинні бути кращі, а їх не має, тому Анатолій Степанович Гриценко, єдиний, достойний кандидат.

Потрібно вибирати достойних, а не виявляти байдужість або вибирати із двох зол, менше.

Нам потрібен Президент, який буде правити, а не владарювати!

Наш Президент – Гриценко Анатолій Степанович!